Я нікуди не виїжджав зі Слов’янська. У перший день війни не розумів, чому летять ракети. Я був на роботі. Потім зрозумів, що почалась війна. Прильоти у місті постійно. Я потрапляв під обстріл, був в епіцентрі подій. Отримав травму, потім лікувався. 

Я отримував гуманітарну допомогу, бо у місті не було води та газу. Магазини були закриті. 

Я не зміг поховати своїх рідних, які загинули на окупованій території. У 2022 році поховав двох братів. 

Майбутнє України можливе після закінчення війни. У нас гарна країна.