Мені 76 років. Перший день війни мене застав вдома у Дробишевому. У травні розбило всю мою вулицю. Снаряд влучив і в мій будинок. Світла, води та газу не було. На всю вулицю була одна колонка, з якої качали воду. Телефони заряджали від генератора. У вересні було повторне влучання у мій будинок, тяжко про це згадувати. Під час обстрілу вбило мого сусіда.

Коли мій будинок повністю зруйнували, мене вивіз онук.

Зараз я живу у Слов’янську. Страшно згадувати про те, що пережила. 

Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Дуже хочу поїхати додому. У якому зараз стані мій будинок? Не знаю.