Я жила й працювала в Маріуполі. Війна мене застала вдома. Почались масовані обстріли, не стало води, світла й газу. 

За два тижні нас з чоловіком вивіз з міста поліцейський. Було дуже холодно, ми перетнути шістнадцять блокпостів. Росіяни були озброєні це дуже страшно. У Василівці почався обстріл нашої колони з двох тисяч машин. Позаду нас палали автівки. 

Свекруха загинула від влучання снаряду в будинок. Свекор був у шоковому стані. Ааби поховати її, не міг розібрати завали півроку. Лише у вересні йому вдалось дістати тіло та поховати дружину. 

Зараз я живу в Дніпрі. Тут у мене є робота. Намагаюсь допомагати людям, які виїжджають. Мої рідні залишаються в Маріуполі з хворим дідусем. Дуже хочу їх побачити. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться і припинять гинути люди.