Я прокинулась від вибуху двадцять четвертого лютого, так дізналась, що почалась війна. У Слов’янську потім також почались обстріли. Магазини та аптеки не працювали. Найбільше мене шокувало, що треба було виїжджати з дому. Я не знала, чи вціліє моя хата. Декілька місяців ми прожили в Черкаській області, але потім повернулись додому. 

Зараз місто обстрілюють. Поряд з будинком моєї мами були прильоти мін, це все дуже тяжко переживати. Під час обстрілів я ховаюсь з дитиною у ванній.

Я сподіваюсь, що війна закінчиться якнайшвидше. Хочу лише мирного майбутнього.