Тетяна вивезла дітей з Миколаєва, щоб бути впевненій у їх безпеці.

Ми з Миколаєва, у мене двоє дітей: шести і десяти років. Їх я вивезла в Новоочаків Миколаївської області.

24 лютого ми були вдома. Прокинулися від вибухів, у новинах побачили, що почалася війна. Коли обстріли посилились, я вирішила, що це дуже небезпечно, і вивезла дітей.

Важче за все мені було пережити цей паралізуючий страх під час обстрілів – у ці моменти я нічого не можу робити, не можу навіть думати. Виїжджали своїм авто. Страшно, звісно, було, але нам пощастило: під обстріли не потрапили.

Роботи в мене зараз немає. Я хотіла до магазина піти працювати, але не взяли. Дуже хочеться, щоб війна вже сьогодні закінчилася. А поки вона триває, я не можу будувати якісь плани та про щось мріяти.