Я проживаю один, діти в 2020 році поїхали і живуть за кордоном. Дружина померла 10 років тому. У 2014 році я повністю осліп і на даний момент є інвалідом першої групи. Мені допомагають волонтери, купують продукти, готують їсти. Я працював у радгоспі "Україна" водієм, потім трактористом.

Мені дуже запам'яталися перші обстріли. Приблизно в кілометрі від мого будинку були обстріли, вилітали вікна.

Під час бойових дій ніде не ховався, бо мені було все одно. Сидів на ганку або на ліжку. Мені вже боятися нічого, діти кинули, я втратив зір. Слава Богу, ходжу, сам їм, можу самостійно щось підігріти в мікрохвильовці.

Якби я не осліп, у мене все було по-іншому. Що день, що ніч - для мене різниці немає ніякої.