Війна стала повною несподіванкою для Надії Анатоліївни. Було дуже страшно. Жінку шокували події, що розгорталися в містах України, й 28 березня вона вирішила залишити свій дім, а вже через тиждень героїня дізналася, що до них у двір прилетів снаряд. Було незрозуміло, як сім’ї жити далі. Із завмиранням серця та сльозами сприймала звістки про загибель або зникнення знайомих. Жінка мріє, щоб цього літа донька вступила до університету та до кінця літа вони повернулися додому.
.png "«До цих пір трусимось, як бомби вибухають»")
.png "Імена")
