Наталія Володимирівна з дитиною була змушена покинути рідну домівку, щоб врятуватись від голоду та регулярних обстрілів

Ми спали вдома, коли в Україні почалась війна. У цей важкий період ми стикнулись з гуманітарною катастрофою, адже у нас навіть не було хліба.

Війна розкидала мою сім’ю. Ми евакуювались з рідної домівки й зараз виживаємо в чужому місті, де орендуємо з дитиною квартиру. Продуктів з гуманітарної допомоги ледве вистачає.

Чоловік живе на будівництві, бо потрібно віддавати борги за будинок в Антонівці, який ми купили в листопаді минулого року.

Я була вражена до глибини душі, що під час обстрілів Антонівки нас прихистили на десять днів люди, з якими я щойно познайомилася. 

На жаль, роботи у мене немає. До війни працювала в позашкільній освіті, але колеги пішли на співпрацю з окупантами. Я ж відмовилась від співпраці.