Я опинився в окупації. Не очікував, що не зможу виїхати пів року. У селі було багато техніки росіян. Було страшно, бо тривали обстріли. Не було води та світла. Продуктів не було взагалі. Я вживав запаси, які були. Кожного дня руйнувались будинки та гинули люди. Окупанти підірвали міст, тож важко було евакуюватись. Я сидів вдома до останнього, чекав, що все закінчиться. Потім довелось виїхати до Запоріжжя. Дорогою я з родиною потрапив під обстріл. Мій син подорослішав за лічені місяці. Війна накладає відбиток на життя дітей. Дуже хочу, аби настав мир та цей жах закінчився.