У перший день війни було чутно вибухи. Мій чоловік пішов добровольцем відразу. Я залишилась вдома. Не було світла та води. Також не було опалення. Я з трьома дітьми жила в одній кімнаті, разом було тепліше. 

Коли мені повідомили, що моєю родиною цікавляться росіяни через чоловіка, я вирішила виїжджати. Все покинула, взяла дітей і поїхала. Чеченці не пропускали нас тиждень. Казали, що для нас є лише одна дорога – на Росію. Я верталась в Бердянськ, там ночувала у знайомих, і знову намагалась виїхати. Довелось їхати через поля, які були усипані мінами.

Дорогою я з родиною потрапила під мінометний обстріл. 

Зараз я живу в Запоріжжі. Мрію повернутись додому.