Мені 80 років, до війни проживала в Куп’янську. В перший день війни я відчула жах. Шокували бомбардування. Під час евакуації теж було страшно, гучно. Ми виїхали до Чорноморська, де живуть дальні родичі. Нам надавали гуманітарну допомогу, коли вже переїхали.

Правнук дуже злякався війни, і психолог йому не допоміг. Тому донька з ним виїхала за кордон. Майбутнє я уявляю, звичайно, в Україні, вдома.