Історії, які ви нам довірили
Чоловік помер в 2013 році від раку, а в 2014 році почалися військові дії. Ми сиділи в підвалі, а коли стали сильно бомбити, перейшла жити в селище. Я на пенсії, хворію, часто немає грошей навіть на хліб. Я ледве встигла піти зі свого будинку, все відбувалося під обстрілами. Там майже нічого не залишилося.
Раніше я жила і працювала в Донецьку, але через те, що не дочекалася квартири, довелося переїхати в Новотроїцьке до батьків. У нас був великий будинок, 15 або 20 соток городу. Ми вирощували малину, чорну смородину, посадили багато яблунь.
Зараз там все заросло, скрізь були вибухи, все горіло. Тепер всі переживання відбилися на щитовидці, лікарі сказали, що через нерви. Перші два роки війни були справжнім кошмаром. Я півтора року сиділа в підвалі. У небо дивишся і не зрозумієш, звідки що летить.
У нас був великий гарний будинок, обкладений білою цеглою. Зараз там майже нічого не залишилося, все розбирають. Два рази на рік я лягаю в лікарню на лікування, постійно тиск за 200. Мені дуже шкода, що з будинком так вийшло. Батьки його довго будували. Дідусь був теслею, всі милувалися його будинком.
Мрію, щоб у дітей і онуків все було добре, щоб життя налагодилося і люди раділи йому, як раніше. Війна - це страшно, особливо жахливо, коли бомблять. Я бажаю жителям тільки всього хорошого.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
