На момент російського вторгнення були дома, дуже злякались, перший тиждень лягали спати біля входних дверій.

Під час війни зіткнулися с труднощами - не стало нашого батька захисника батьківщини, садочки та школи не працювали, через це не було можливості працювати, дуже тяжко було дітям, вони лякались звуків сірен, молодша постійно плакала коли вимикали світло.

З гуманітарною катастрофою стикнулися, брали в борг, ходили по воду 1 квартал. 

Зараз я проживаю одна с двома дітьми. Батько був на горячій точці та вже більше 1,5 рахується безвісті зниклим. 

Наразі роботи немає, підробляю няней с сосідскими дітьми. Раніше була работа. Дуже хотіла б змінити професію та заробіток.