В перший день вторгнення була вдома та збиралась на роботу. Зранку подзвонила колега і сказала, що війна. Потім подзвонила мама і сказала, що їх з четвертої ранку обстрілюють. Шокувало, що сестра з дитиною і мамою потрапили в перший день війни в окупацію, яка тривала 40 днів. Я жила в школі, бо там є сховище. Перший тиждень було страшно і важко. Продуктів не було. Людей в сховищі було багато, всіх приймали й допомагали тим, що було. Багато людей жили в сховищі. Ще було дуже страшно, коли із села вийшли росіяни, й сестра з дитиною ледь виїхали й доїхали до міста.
Я думала, що зійду з розуму, поки вони не подзвонять. Не було ліків і продуктів. Місто було в окупації. Допомагали знайомі, хто чим може.
Вся родина разом. Не було води та світла два дні, й жінка з сусіднього будинку принесла нам кип'яток і млинці. Працюю вчителем. Роботу змінювати не збираюся. Про війну нагадує іграшка моєї племінниці, яка була зі мною з перших днів війни. Дивлячись на неї було легше.
