Наша сім’я має статус тимчасово переміщених осіб з Чернігівської області.  В перший день війни ми з чоловіком і двома доньками були в гостях у знайомих з Києва, і живемо тут уже п’ятий місяць.  

24 лютого у молодшої доньки день народження, їй виповнилось дев’ять.  Вона дуже злякалась і  сильно плакала від страху. На неї дуже вплинули всі ці вибухи і переполох перших днів.  Повітряної тривоги боїться і досі. Тепер її день народження – це перший день війни в Україні.  Ми дуже багато зверталися за допомогою до психологів,  але майже всі нам відмовляють. Наших дітей заспокоюють батьківські обійми і впевненість, що ми всі поряд.

У перший день війни ми ще й лишились роботи. Чоловік має другу групу інвалідності, і всі наші гроші йдуть  на його дорогі ліки. Поки роботи немає, я займаюсь волонтерством.