Мені 63 роки. Живу я з чоловіком у місті Слов’янську. Хата в нас не постраждала, усе ціле.

Перший день війни - це був жах. Ми не вірили в те, що трапилося. У мене вся рідня живе в Росії: і син, і сестри, і племінники. 

Мене досі жахає те, що сталося. Ніколи не думала, що буду жити у війні.

Дякувати Богу, нам всього вистачало. І Фонд Ріната Ахметова допомагав, дякуємо йому. І грошову допомогу від ООН ми отримували, і пенсія є. Нам усього вистачає, аби ж тільки був мир.

З сусідами спілкуємося. Ми завжди жили мирно та дружно, одне одного підтримували. Допомагаємо тим, кому потрібно.

Хочеться, щоб настав мир. Хай буде мир, а далі – побачимо.