Надія Іванівна із жахом згадує, як на її очах загинув від снаряда чоловік сестри. Це найстрашніше почуття, що неможливо викреслити з пам'яті. Жінка зі сумом розповідає, як квітуче багатолюдне селище стало пустим. Не було ні світла, ні води. Дуже допомогли продуктові набори від Ріната Ахметова. Жінка мріє, щоб люди жили в мирі та добрі, і щоб швидше все припинилося.