Мені 52 роки. Я жив в Енергодарі. Працював на Запорізькій атомній електростанції. 24 березня в місто ввійшли окупанти.
Найбільше шокували мінометні обстріли першого вересня. Вони почалися о п’ятій ранку і закінчилися аж під вечір.
Було страшно виходити на вулицю. У сусіда влучив снаряд, коли він вийшов вигуляти собаку.
Син пішов у березні добровольцем на фронт. Я у вересні виїхав у Жовті Води. Доглядаю маму. Подав документи на Східний комбінат. Пройду медкомісію й буду там працювати. Коли звільнять Енергодар, повернуся й знову працюватиму на електростанції. Своє майбутнє бачу у вільній Україні.
