Мені 56 років. Живу в місті Снігурівка Миколаївської області. Перші три місяці війни були найтяжчими. Я не могла зняти пенсію з картки. Не вистачало продуктів. Пекла коржі й ними харчувалася. Згодом завозили російські продукти. Довелося купувати їх: не було іншого вибору. Донька з онучкою носили воду з джерела. Ми економили її.
Найстрашнішими були авіаобстріли. 14 березня неподалік скинули бомбу. Ми з донькою і внучкою три місяці жили у підвалі.
Якось я стояла у дворі й почула, як хтось крикнув: «Слава Україні!» Подумала: піду подивлюся, хто так сміливо говорить при окупантах. Вийшла за двір, а там – наші військові. Я оніміла від здивування. Люди падали на коліна перед ними.
Хочу, щоб швидше закінчилася війна. Після війни все відбудуємо. Усе буде добре.
