Савельєва Анастасія, 9 клас, Смолінський ліцей №2 Смолінської селищної ради Кіровоградської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бурла Олена Василівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Той день став переломним для всіх українців. Ця війна роз’єднала наші життя на до і після. Всі ми змінилися після початку війни, пройшли шлях усвідомлень і зрозуміли, що ми - майбутнє нашої країни, і воно залежить від нас. Війна навчила думати та аналізувати вчинки свої та інших. Це був звичайний день, і всі, як завжди, збиралися кожен  по своїх  справах. Я прийшла до школи й дізналася, що почалася війна. В цей день був день народження мого тата. Такого подарунка не очікував ніхто. Про свято навіть ніхто не говорив. Всі цілий день слідкували за новинами й просто не знали, що робити. Так йшли дні, тривога зростала, новини були страшними. Згодом  всі звикли до сигналу про повітряну тривогу і  почали ходити  в укриття. Перші дні війни були якимось жахом.

Кожна новина й кожна подія, звук сирени та рев літака в небі  були нестерпними. Кожен день був наповнений  страхом й думкою, що буде далі. Постійне очікування новин та  паніка охоплювала всіх. Це були найскладніші дні в житті.

Війна змінила погляди на життя, змінила ритм та вподобання. Зараз особисто я переосмислила свої приорітети: сім’я, друзі, безпека - це справжні цінності. Війна навчила всіх цінувати моменти життя. Раніше я не задумувалась про те, як важливо бути поруч з близькими людьми й допомагати іншим. Вона змінила нашу думку про світ і різних людей. Навчила долати  складності й переживати страх. Показала, що не треба здаватися й зупинятися, треба йти далі. Дуже багато людей стали робити внески до перемоги. Я  була  волонтером разом з мамою: ми готували смачну їжу й гарячі напої для військових, а потім везли та передавали захисникам. Також долучались до плетіння маскувальних сіток.

Всі ми стали єдиним цілим незалежно від мови, віку, регіону. Всі українці об’єдналися заради перемоги. Кожен з нас робить свій внесок до перемоги й наближає її.   

Листопад 2024 року. 1000 днів війни. Це величезний відрізок часу, який змінив нас назавжди. У моєму серці є мрія про мирну, вільну, незалежну й сильну Україну, і я готова працювати заради цього. Шлях кожного українця сьогодні – це шлях до перемоги. Ми майбутнє цієї країни, і тільки ми можемо змінити її. За ці 1000 днів ми побачили надзвичайну силу єдності. Ця взаємопідтримка стала натхненням  та вірою у перемогу. Відчуття єдності стало тією силою, що дозволяє йти вперед, навіть коли здається, що сил немає.

Хочеться вірити в те, що колись після перемоги ми подивимося на пройдений нами шлях і зрозуміємо, що це було не дарма.

Хочеться, щоб для кожного війна стала не просто важкою подією, а життєвим уроком. І кожна людина візьме щось з цього уроку. Я надіюсь побачити Україну після війни: квітучою, гарною, незламною. Війна навчила вірити в краще. Війна змінила наше життя. Після війни ми не будемо такими, як раніше. Ми по- іншому будемо сприймати світ. Будемо пам’ятати героїв, які ціною свого життя виборювали можливість жити та вчитися. Ці 1000 днів війни змінили координально кожного українця, ми змінили свої думки і свої стереотипи.   

Вона змінила всіх, залишила слід в наших серцях і показала нам, якими ми можемо бути незламними, чуйними, сильними перед різними труднощами. 

Дякуємо кожному захиснику який віддав своє життя за Україну й досі бореться за її незалежність. Моя маленька країна йде до перемоги вже 1000 днів. Вона сильна своїм народом. А її народ – і я теж.