Наталія зустріла початок повномасштабного вторгнення в Києві. Хоч і підозрювала, що війна можлива, спершу не змогла усвідомити її реальність, - здалося, що перші вибухи були грозою. Вона провела кілька днів у підвалі, зібравши тривожний рюкзак, але не планувала залишати місто. Страх Наталія здолала дією - почала допомагати самотнім людям. Згодом приєдналася до волонтерських ініціатив і разом з однодумцями почала розвозити допомогу в деокуповані села Київщини. Ця діяльність переросла у створення благодійного фонду, який об’єднав волонтерів, що допомагають як цивільним, так і військовим.