Мені 61 рік, проживали в Лисичанську Луганської області. В мене є донька, вона живе окремо. Я інвалід, жила не в дуже великому достатку.

24 лютого почалася. До цього у нас було тихо, ми з телевізора дізналися, що почалася війна. Коли почалися здорові обстріли у нас, то я виїхала, бо не було іншого виходу.

Для мене було дуже важко сидіти в підвалі, тому що мені потрібно часто лежати - спина дуже болить. Ну і плюс - постріли. Води не було, газу і світла не було.

Я сама віруюча - і виїхала з віруючими. Вони нам знайшли житло в Кривому Розі - ми платимо тільки комунальні послуги.Моя мати і донька залишилися там, в Лисичанську.Я дуже переживаю.