Мені 33 роки. Живу в Охтирці з батьками, працюю. Моєму сину десять років. 

В перший день ми вдома були. Чотири дні просиділи в підвалі, а потім виїхали за кілометр до батьків кумів, і там сиділи півтора місяці.

Дуже важко було. Я переживала дуже сильно за це все, за всіх переживала. Морально дуже важко.

Мене все шокувало, що твориться в Україні. Я ніколи не думала, що таке може бути.

Ми виїжджали ненадовго, швидко повернулися до Охтирки. Є робота, я працюю.

Війна закінчиться, і буде все добре. Життя в кращу сторону зміниться.