"Пережили страшні обстріли, бувало страшно лягати спати, і ми не знали, чи буде у нас ранок..."

Здрастуй, дорогий Святий Миколай! Мене звати Марія, мені 16 років і я живу зі своєю родиною -- татом, мамою та молодшим братиком. Разом ми проводимо багато часу вдома, тому мені ніколи не буває сумно. Я займаюсь малюванням та виготовленням кераміки у палаці Творчості учнів вже вісім років, і мені дуже подобається те, чим я займаюсь. У ці холодні дні я зігріваюсь теплим чайочком з цукерочкою, але байдики бити не виходить - навчання в ліцеї вимагає великої відповідальності та завзяття. У вільний час я також люблю займатися фотографією: фотографую пейзажі, портрети та натюрморти. Я обожнюю поповнювати свою колекцію фотографій новими екземплярами!

Від самого початку і досі ми знаходимося у Миколаєві. Пережили страшні обстріли, бувало страшно лягати спати, і ми не знали, чи буде у нас ранок... І зараз буває лячно. Але ми тримаємось, і віримо в те, що настане мир! Особисто на мене війна вплинула доволі негативно: і досі лякають гучні звуки, сирени; мої друзі роз'їхалися по інших містах і країнах, і мені було дуже складно прийняти той факт, що у нашу країну прийшла війна. Проте через війну я зрозуміла багато важливих речей і уроків: складові моралі, життєві цінності, а також переосмислила чимало речей.

Звичайно, найзаповітніша мрія - це мир в Україні! Сподіваюсь і вірю, що так і буде! А особисто для себе я б хотіла графічний планшет, на якому б я змогла творити і ставати більш професійною у малюванні та інших сферах творчості. Дякую тобі, Миколаю, за увагу до мене!