Наталя Іванівна живе у відносно спокійному Павлограді. Її робота пов’язана з обслуговуванням переселенців, які живуть у модульному містечку з 2014 року

На цю тему розмовляти дуже тяжко. Я живу в Дніпропетровській області. На пенсії, але працюю - 45 років стажу. Думала вже не працювати, але почалась війна, запросили на роботу - і я погодилась. Дуже тяжко сидіть дома й переживать. 

Діти живуть у Павлограді, але онучка, 23 рочки, в Харкові працювала. Спочатку була у нас, а у травні поїхала до Києва. Її коханий – військовий, його два рази вже поранили. Лікували спочатку в нас, потім доліковували в Києві - рани тяжкі. Нам, звичайно, не так достається, як іншим містам, але ми вважаємо себе щасливими

У старшої дочки день народження 23 лютого. З Харкова онучка приїхала, і повинна була 24 лютого виїжджати. Я ходила по квартирі, включила телевізор - там сказали, що почалась війна. Я бігом - телефонувати онучці, а вона трубку не бере. Тоді передзвонює, я кричу: «Ти шо, вже їдеш на Харків?». А вона каже: «Я нікуди не їду - мені подзвонили, що Харків бомблять». Ото вона так тут залишилась. У мене багато родичів в росії - всі туди дзвонять, а вони нам не вірять, кажуть; «Це неправда, там у вас тільки бендерівці».

Я багато дивлюсь новини - мене шокує їхня жорстокість. Наче казали: ми одна сім’я, скільки українців живе в росії.

Що вони творять з людьми, дітьми! Як можна стрілять по дітям, як так можна? Ще б воювали солдати з солдатами, як це повинно бути, але хіба можна так до людей відноситись?

А як люди голодують!

Я бухгалтер-економіст, працю зараз у Павлограджитлосервісі. Якраз до нас модульні домики відносяться. Тут переселенці ще з 2014 року - ми їх обслуговуємо. Дуже часто до них приїжджають волонтери, допомагають. До нас зараз їдуть навіть ті, що були під росією з 2014 року. Приїжджають волонтери - роздають одіяла, обігрівачі, продукти харчування.  Але переселенці є такі, що з великими претензіями.

В магазинах у нас все є, і ми тут - не ледарі, є у людей городики і дачі. Хоча, буває - прилітає. 

Люди жалуються, що переселенці з Донецької та Луганської областей не дуже добре до наших військових відносяться. І як ми з ними будем жити, я не знаю.

Війна закінчиться, тільки треба, щоб перемога була. Треба тих ворогів задавить, і все. Нам не можна з ними домовлятися - вони нас ненавидять.