У 2014 році, коли почалася війна, ми із сім’єю виїхали з Первомайська спочатку на море, а потім до Харкова. Звідти переїхали в Сєвєродонецьк. Тут ми живемо вже шість років.

Перед війною ми тільки добудували наш будинок

Коли їхали в Сєвєродонецьк, нас кілька разів зупиняли дорогою та говорили, що потрібно їхати в об’їзд, тому що були тоді бойові дії. Перед війною у 2014 році ми тільки добудували наш будинок, тільки заселилися й почали в ньому жити. Але, на жаль, нам довелося виїхати.

Зараз будинок зруйнований. У дворі все заросло. Раніше там було дуже красиво, але зараз будинок стоїть без скла, воно лежать на підлозі. Шпалери відклеїлися. Кухня, яка теж була гарна, зараз виглядає жахливо. Двір заріс травою, ворота побиті. Усе це виглядає жахливо. Не думала, що таке взагалі може статися.

У Сєвєродонецьку я пішла до школи, почала ходити на додаткові заняття й гуртки.

Я займаюся тенісом, щодня ходжу на танці. У 4 класі я вперше за весь час поїхала до Первомайська. Я ніколи не думала й не знала, що таке війна, як відбуваються вибухи. Я ніколи цього не чула. Уперше я почула, як стріляють, коли була на карантині в бабусі. Це відбувалося все ближче і ближче.

У Первомайську триває війна, але там дуже гарні місця, і я встигла там побувати. Це шалено класні місця, я наповнилася такими емоціями!

У бабусі в селі дуже круто – заходи сонця, гарні краєвиди, терикони. Мені шалено там сподобалося. Ми ходили лісом і насолоджувалися прекрасним запахом і гарними місцями.