Грибовська Людмила, вчитель, Опорний заклад «Каланчацький заклад повної загальної середньої освіти №1 Каланчацької селищної ради Херсонської області»

«1000 днів війни. Мій шлях»

Подекуди полонять просто повсюди. Прокинувшись, почуваєшся пригнічено, подумками перебуваєш поруч прерідного пункту проживання. Прекрасні поля, палюче полум’я півдня, полудневий прибій, побережжя повне птахів, повільно пісок просочується під пальцями…

Потім перехоплюють проблеми побуту. Потрібно пережити, протистояти, перенести поневіряння переселенця, перемогти!

По-іншому поки повинні прожити, подекуди пів планети проїхавши, прилаштувавшись під правила порятунку.

Постійно підступно, підсвідомо переслідує прагнення повернутися, побачити покинуті помешкання, поскладати поспіхом покинуті предмети побуту, помити пам’ятний посуд, походити провулочками, прогулятися парком…

Потім, пробігаючи повз, побачиш пониклі погляди, пригнічені постаті, почуєш постійні пронизливі «повітряні переклички».

Призупинившись, подумки перекрикую перехожих: «Постривайте! Подумайте, прокиньтеся!» Печаль, проблеми, поневіряння, притаївшись поселилися поруч.

Прикро переконуватися – правда покинула понівечену, поранену прерідну прабатьківщину.

Пекло проникло повсюди, палачі понівечили поселення. Палає, плаче, пече … Пошепки промовляю прохання про поміч. Подих - прірва поглине планету …

Помовчавши, поплакавши, прошу про перемогу, про прагнення подякувати причетним, поговорити, пригорнутися, посміхнутися, помріяти про прекрасне!

Перемога повинна прийти! Правда переможе!