"Освободили" нас від всього... від спілкування, ігор на вулиці, дитинства..."

Я – Максим, мені 12 років. Моїй сестричці Ірині – 4. Ми жили в Херсоні, але через сильні обстріли 24/7 змушені були виїхати до Миколаєва.

Нас у сім'ї четверо: мама, тато, я і моя сестричка. Дуже сумуємо за домом...

Коли Херсон окупували, ми були вдома. Наше звичне, веселе життя закінчилося. Ми майже весь час сиділи вдома, адже батьки боялися нас випускати. Ховали нас, щоб ті... не забрали. Я навчався онлайн, а сестричка не ходила до дитячого садочка.

Це було дуже важко. Тяжко було з продуктами, з грошима. "Освободили" нас від всього... від спілкування, ігор на вулиці, дитинства...

Я мрію про Перемогу! Мрію про те, щоб у нас було багато зброї для наших ЗСУ.

Я хочу, щоб війна закінчилася, і ми змогли повернутися додому. Хочу знову жити нормальним життям, ходити до школи, гратися з друзями, бавитися на вулиці.

Я вірю, що ми Переможемо!

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/