Обстріли почалися з перших днів війни. У місті не було світла та газу. Я виїхала зі Слов’янська, а через півтора року повернулась додому. Обстріли досі тривають. Мене шокує, що гинуть люди. Багато загинуло на вокзалі в Краматорську, туди влучила ракета. У Дніпрі теж прилетіла ракета в будинок. Також загинуло багато людей. Все це - назавжди в пам’яті. 

Особливо страшно, коли гинуть діти. Це неможливо забути, і саме через це хочеться миру більше за все. Хочеться, щоб ніхто більше не вмирав, щоб можна було жити без страху, повертатися додому і бачити рідних у безпеці.