Карманець Євген, 14 років, Криворізька загальноосвітня школа I - III рівня, с. Криворіжжя
Війна на сході України. Зовсім недалеко, за сто кілометрів від мого рідного села ідуть бойові дії. Мало не щодня у ЗМІ повідомлення про обстріли, поранених та вбитих. Я слухав репортажі з місця подій і співчував сім’ям загиблих, сиротам. А через деякий час все забувалося, бо мій дім у мирній зоні.
Дідусь! Мій дідусь! Не дивлячись на свій похилий вік - 70 років - вирішив добровільно піти служити капеланом, військовим священиком, в один із бойових підрозділів. Священик у камуфляжі – звучить дивно.
Я вже не боявся, як на початку війни, гелікоптера, що низько пролітав над нашою садибою, бо знав - це наш, український вертоліт. А летить так низенько, щоб його не помітили вороги і не знищили.
Не боявся далекого гупання снарядів, знав, що це наші воїни захищають незалежність держави. Почав гостріше відчувавати біль за тих людей, які жили у тому пеклі, на власні очі бачили, як руйнувалися їхні будинки... І тихесенько шепотів: «Боженько! Спаси мого дідуся!» А сам горів бажанням якомога швидше вирости і стати на захист рідної землі.
Три з половиною роки мій дідусь-капелан ішов дорогами війни зі своїми побратимами, благословляв бійців на військову звитягу, спасав їхні душі, підтримував у тяжку хвилину поранених, молився за них, був для воїнів і психологом, і батьком, і медиком, а для когось і дідусем.
А бабуся Рая чекала дідуся і вишивала ікони, які потім відправляла на передову бійцям. Ікони – обереги. А ще писала вірші про наших воїнів - захисників і Україну.
Свята українська страждальна земля,
Полита багряною кров’ю
У чому, матусю, провина твоя?
І хто нам послав таку долю?
За чиї гріхи гинуть діти твої?..
Війна триває. «На моє життя її вистачить, лиш би вам, онукам, не дісталося», – каже дідусь. Кожне служіння у храмі розпочинає отець Олексій з молитви за Україну, за мир і спокій.
А я, його онук, віддаю і свій голос за мир:
Молюсь я за тебе, моя Україно!
Щоб завжди ти в мирі жила,
Щоб ти розквітала, як тая калина,
На многії щасливі літа!
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.