Пів року після вторгнення я прожила в Іванівському, куди переїхала після початку обстрілів у Бахмуті. Селище бомбили постійно. Осколки летіли скрізь, вбивали людей, ракети руйнували будинки. Я жила в підвалі. Найбільше мене шокувало, що мене всього позбавили. Я хотіла спокійно пожити в старості. 

Коли виїжджали з селища, добу чекали потяга на вокзалі через перебої з електропостачанням. Потяг їхав дуже повільно.

Мій будинок в Бахмуті зруйнований. Кожного дня я сподіваюсь, що оголосять про закінчення війни. Мрію повернутись додому та про мирне небо.