«Коли почали летіти міни через мій будинок, я тут криком кричала на ґанку», – згадує Ірина Жабинець із Золотого. Вона живе на лінії розмежування і каже, що у селищі залишилося зовсім небагато людей. З оселі практично не виходить. Рятує, що вона живе у приватному будинку з власним подвір'ям, де можна хоч трішки прогулятися.

Під час одного з сильних обстрілів онук Ірини Данилівни повертався додому з собакою. На щастя, дорогою зайшов до магазину. Повернувшись додому, побачив, що все скло у будинку вибите. Після цього обстрілу в селище перестали возити хліб, люди були змушені пекти пампушки на багаттях. Якось у двір Ірини Данилівни залетіли три міни і сильно пошкодили всі будівлі.