Моя онучка Ганнуся вже ніколи не побачить свою маму. Я сказала, що мама на небі, й онучка малює малюнки і кладе їх на вікно.

Ганнусі було три роки, коли обстріляли Маріуполь «Градами». Снаряд розірвався під будинком, осколки влетіли у вікно – і Марину, маму Ганнусі, відразу вбило. Ганнуся плакала, кричала, а Марина лежала вся в крові… Ми так сподівалися, що станеться диво, вона виживе. Але дива не сталося.

Тоді холодильник захистив Ганнусю від осколків, але один все-таки влучив їй у голову. Осколок вийняли, але тріщина залишилася.

Довгий час Ганнуся залишалася замкнутою, недовірливою, часто хворіла, перестала гуляти з однолітками. Подолати психологічну травму війни їй допомогла тільки реабілітація.