Все переміщення військ окупантів, а це до 600 одиниць техніки на день, Алла фіксувала та пересилала військовим. Робила вона це з вікна Бородянського психоневрологічного інтернату, місця роботи, яке за 26 років стало рідним. В історії Алли – все, що відбувалося з інтернатом та його підопічними до 5 березня. Потім жінка здійснила відчайдушну подорож до себе додому, щоб вивезти онука. І повернутися до інтернату вже не змогла. Допомагала з відривом. А коли колона з евакуйованим інтернатом дісталася Житомира, перша зустріла її.
І потім витрачала власні гроші, щоб повернути всіх підопічних назад у Бородянку. Тому що вони хотіли. Один навіть пішки прийшов із Івано-Франківської області.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.