Мусієнко Аліна, 10 клас, Іванківський ліцей Іванківської селищної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе — Процик Людмила Григорівна

“1000 днів війни. Мій шлях”

Окупація України, яка розпочалася в 2014 році з анексії Криму та продовжується і зараз, стала серйозним викликом не лише для України, але й для всього світу. Окупація не лише змінила геополітичну картину Європи, але й дуже вплинула на життя мільйонів людей, на їхні домівки, сім’ї та фінансове становище.

Одним із найболісніших моментів окупації є гуманітарні наслідки. Мільйони людей були змушені покинути свої домівки, шукаючи безпеки в інших регіонах України або за її межами.

У Київській області окупація російськими військами почалась ще з перших днів повномасштабного вторгнення. 24 лютого 2022 року противники зайшли зі сторони Білорусі на територію України, та того ж дня підійшли до міста Прип’ять. Їхня ціль полягала в окупації ЧАЕС, для подальших погроз світу про нову ядерну катастрофу. Іванків, містечко, що на Київщині, стало одним з перших значних населених пунктів, яке на початку повномасштабної війни окупували російські війська.

Під час окупації постраждала інфраструктура, загинуло багато людей та було намагання знищити нашу національну спадщину — картини видатної художниці Марії Приймаченко, які зберігались в Іванківському краєзнавчому музеї, у який влучила ракета.

День 25.02.2022 став для мене знаковим через першу потужну бомбу, скинуту на наших людей, що жили по вулиці 8 Березня. Постраждало житло десятка мирних мешканців, найближчі будинки перетворились на купу цегли та дерев’яних уламків. 25 лютого Іванків опинився під повною окупацією. Бої поблизу кільцевої дороги Іванкова було чути постійно, вони стихали максимум на 30 хвилин. Я чула кожен вибух в Іванкові, від цього було дуже лячно, багато людей днями не виходили з бомбосховищ. Найгучнішими були дні, коли почалися обстріли з танків. Бої тривали близько трьох днів.

Після того, як російські війська захопили Іванків та сусідні села, почався наймоторошніший момент — вороги почали використовувати відвертий терор щодо місцевого населення. Окупанти заблокували всі шляхи, позбавляючи жителів нашого селища найнеобхідніших ресурсів, таких як вода, їжа, ліки і так далі.

Хлібзавод у період окупації став одним з ключових джерел їжі для громадян Іванкова. Значна кількість магазинів вже були закритими, що змусило продавати хліб на ринку Іванкова. Люди активно почали закуповувати продовольчі запаси. Пам’ятаю, як прокидалась з мамою о 5 годині ранку, а деякі люди уже стояли біля хлібзаводу. Черги були такими великими, що багатьом могло не вистачити хліба, тому люди йшли додому з порожніми руками та намагалися спробувати успіх на наступний день. Велику роль у харчуванні жителів Іванкова також відігравала риба.

1 квітня 2022 року став дуже важливим днем для жителів Іванкова, через те що селище стало деокупованим. Цей день запам’ятався мені найбільше.

Окупація була тяжким моментом для нашого селища. Багато людей пережили розлуку з близькими, які залишилися в сусідніх селах, і це викликало постійний біль у серці. Проте серед всього цього страждання вражає, як люди знаходили сили підтримувати одне одного. Люди об’єднувались, намагаючись впоратися з новими реаліями.

Мої враження — це суміш втрати і стійкості, страху і надії.

Було тяжко, але війна об’єднала людей та змінила їхнє життя, мислення та ставлення до росії. Це сформувало нову ідентичність, сповнену сили і прагнення до свободи.