Я зі своєю сім’єю жила в місті Енергодар. Чоловік працював на атомній електростанції, діти ходили до школи. Коли почалася війна, російська армія окупувала наше місто. Я з дітьми виїхала в липні, а чоловік залишився доглядати свою маму.
Магазини швидко опустіли. Не було можливості зняти готівку. Щоб купити хліба, доводилося близько десяти годин стояти в черзі.
На блокпостах нас ретельно перевіряли. Окупанти знайшли у моєму ноутбуці фото з військовими територіальної оборони, але відпустили мене. Діти не панікували. Троє з них уже дорослі, а найменшому сину шість років, тому він мало що розумів з того, що відбувається.
Війна вплинула на стосунки з рідними, які проживають на території росії. Спочатку вони телефонували й питали, як справи. Однак розмови закінчилася відразу після того, як ми сказали, що підтримуємо нашого президента.
Я надіюся наступної зими повернутися додому.