У перший день війни у мене були паніка й страх. Я не розуміла, як таке можливо. Після окупації у селі не стало води, світла й газу. Хліб не завозили, магазині стояли порожні. Російська техніка постійно пересувалась вулицями, тож виходити з дому було небезпечно. 

Я виїхала з села з третьої спроби. Перші два рази окупанти мене не випустили, третій раз я ночувала в полі. Потім дізналась, що можна проїхати іншою дорогою.

Я була за кермом, дуже боялась заїхати на заміновані околиці. 

Зараз живу в Запоріжжі. Сподіваюсь, скоро буде деокупація. Дуже хочу повернутись в село, бо там - мої рідні. Окупанти забрали у мене відчуття дому.