Мені 55 років. Я з міста Охтирка Сумської області. Маю чоловіка, синів, онуків. Мама померла другого березня, коли побачила, як літак скидав бомби. Їй було 85 років.
Мій син був у селі Чупахівці, через яке йшли окупанти. Кілька російських військових відстали від колони, бо їхній транспорт вийшов з ладу. Вони відібрали автомобіль у мого сина. Добре, що його самого не чіпали. Того ж дня інші окупанти розстріляли людей та забрали їхнє авто. Через кілька днів тероборонці знайшли автівку мого сина.
На наступний день після похорону мами наше місто бомбили. Ми з чоловіком виїхали, навіть не взявши речей. Побули у Тростянці, а потім повернулися в Охтирку й вийшли на роботу.
Думаю, що наші військові скоро виженуть окупантів з України. Я вірю в нашу країну, у президента, у нашу армію. Хочу, щоб онучки повернулися. Вони обидві мріють про припинення обстрілів і про закінчення війни.
