Я жив у Херсоні. У перший день війни чув прильоти по місту. Я нікуди не виїхав, залишився в окупації. Продуктів у місті не було. За хлібом були величезні черги. Люди боялись російських військових, яких було дуже багато. У місті були мітинги на підтримку України. Окупанти розганяли всіх, застосовуючи  сльозогінний газ. Серед протестуючих були поранені. 

Я довго шукав транспорт, щоб виїхати. Евакуювали лише нужденних людей. Перевізники брали великі кошти. Я знайшов водія, який мене вивіз через Василівку. Там простояли у черзі три години.

На блокпостах росіяни мене роздягали, перевіряли документи. 

Зараз я живу в Кропивницькому. Майбутнього не бачу. В наш час щось планувати неможливо.