Я жила в Енергодарі. Коли почалася війна, я була на дев’ятому місяці вагітності. Третього березня в місто ввійшли російські військові. Мені довелося народжувати в окупації. Ми з дитиною вижили завдяки українській гуманітарній допомозі. А коли росіяни заборонили її ввозити, ми виїхали. 

Окупанти розлютилися на нашу сім’ю. Вони погрожували, що повісять і мене, і мого сина, і нашого собаку. Дідусь допоміг нам виїхати до кумів, а вони згодом знайшли нам житло. 

Мого брата забрали в полон і тільки нещодавно відпустили. Він залишився без документів. Живе з бабусею на окупованій території. Я нічим не можу йому допомогти. 

Сподіваюся, що війна закінчиться до літа.