Я працюю в лікарні водієм в місті Снігурівка, жінка - санітаркою.
24 лютого нас визвали усіх на роботу. Нас обстрілювали, над нами ракети летіли. Ми о шостій ранку вже були на роботі. Заправили всі машини. Я постійно був на місці, і жінка моя теж. Ми працювали, потім нас окупували. Я ходив на роботу, але робили щось по двору, таке.
Важко було жити при кацапах. Зустрічатися з ними старалися менше, але все одно вони лазили по хатах. Провіряли документи, крали. Неприємно це все було.
Росіяни нас обстрілювали і казали що це наші ЗСУ, але ми знали звідки це летить, і хто стріляє.
Води не було, світла не було. В лікарні працював генератор - то вся Снігурівка там брала воду. Що було в лікарні з медикаментів - нам роздавали. Продуктів не було, потім люди почали їздити в Херсон скуплятися. Було тяжко, що й казати.
Слава Богу, дочекалися звільнення нашого. Дякуємо ЗСУ, що нас звільнили. Ми зранку прокинулися і зрозуміли, що орків немає в місті - вночі вони втекли. Їх вночі бомбили по дорозі. А після обіду зайшли наші військові.
Зараз вже працюють магазини, лікарня працює, лікарів багато повернулися. Підприємства деякі працюють. Ми стали ще дружніші, ще більше почали спілкуватися.
Думаю, що війна скінчиться скоро.
