Наша сім'я переселенці з Поліг, зараз в Запоріжжі, наше рідне місто в окупації з 22 року.

Нашу квартиру розграбували окупанти, все винесли до дрібниць. 

Ми жили в окупації більше місяця, пережили багато обстрілів, страх був сильний, так як місто два тижні було без світла і зв'язку. Виїжджали через 7 блокпостів росіян, на кожному були обшуки і допити. Зараз живемо в Запоріжжі, яке теж часто страждає від наших ненормальних сусідів. Діти тепер бояться гучних звуків.

В перший день війни було страшно і непонятно, що робити, дивились новини 24 на 7. 26 лютого вже побачили перші ракети, які летіли над головою. Дітям так і сказали, що Росія почала війну проти нас.

4 вересня 2023 року

ми дізналися, що помер наш тато, дідусь, який залишився в окупації. 

Спочатку вірив, що це закінчиться швидко, а потім стан здоров'я не дозволив йому виїхати.

В окупації в перші дні було все розграбоване, їжі не було, пекли коржі. Добре, що у мами були запаси борошна, 

нас спасло те, що був свій город і у погребі були запаси овочів і консервації.

Їжу окупанти відбирали, ходили по хатах, ми рили ями в садках і ховали запаси.

У нас залишились ключі від квартири як річ, що пов'язана з нашою особистою історією війни.