24 лютого у магазинах були великі черги, у місті була паніка. Потім почалися обстріли.

Окупанти швидко зайшли у наше селище. Вони почали ходити по будинках і грабувати людей. Жили у школі та у місцевому клубі. Їхній шпиталь був у бомбосховищі.

П’ятого квітня мої діти та онук виїхали з селища, а я з чоловіком залишилась. Пів року ми жили без води, світла та газу.

Десятого листопада до селища зайшли ЗСУ, я плакала від радості. Тоді ж повернулись додому мої діти та онук.

Я сподіваюсь на перемогу України та повернення до мирного життя.