Я з Охтирки Сумської області, мені 66 років. Зараз ми зрозуміли, що раніше жили дуже добре.
Через наше містечко їхали ворожі танки, так ми і дізналися про початок війни. Ми все бачили на власні очі. Охтирка – це форпост, який прийняв перший удар на себе. Я постійно була тут, нікуди не виїжджала.
Найбільше мене шокувала загибель рідної людини на війні.
Коли в місті були страшні події, мене запрошували виїхати на Полтавщину мої однокласники, друзі. Намагалися підтримати, щоб я переїхала в більш безпечне місце. Дуже зворушує, що не забули про мене.
Звичайно, хочеться, щоб війна закінчилась якнайшвидше.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.