Раніше у будинку Інни Петрівни жило чотири родини, але військові дії змусили всіх роз’їхатись у пошуках мирного життя

Я була на роботі в Чернігові, коли почула перші вибухи вдалині. Після цього я зателефонувала чоловіку і сказала: "Недоброго ранку. Почалася війна". Потім я поїхала додому, де на мене чекало троє дітей і чоловік. Через постійні обстріли міста нам довелось просиділи у підвалі довгих одинадцять днів.

Потім стало зрозуміло, що місто в облозі. З третьої спроби нам вдалося виїхати з Чернігова. Виїзд з міста був надзвичайно важким морально і фізично. На дорозі стояли розстріляні машини з родинами. Було дуже страшно.

Дві доби ми їхали у невідомому напрямку, згодом вирішили дістатись Вінницької області. Чужі добрі люди прихистили нас, і усі разом збирали нам усе, що потрібно, адже ми забрали з собою тільки документи.

Зараз я з чоловіком і дітьми вже повернулись до Чернігова, але наш дім було зруйновано. Я вдячна, що люди допомагають нам його відновлювати.

Раніше, у нашому будинку жило чотири родини, але тепер усі роз'їхались. Ми тільки доглядаємо за старенькою свекрухою.

Про страшні події мені нагадує одяг, в якому довелося жити у підвалі, у ньому ж ми й виїздили з міста та жили на Вінниччині, поки не повернулися додому.