Мені 37 років. Я мешкала з чоловіком і дитиною в Харкові. Після того, як у наш двір прилетів снаряд, ми виїхали у Кривий Ріг. Чужі люди відгукнулися, прийняли нас. Ми отримуємо допомогу. Спочатку не хотіли покидати батьків і рідний дім, а потім зробили це заради дитини. 

24 лютого я прокинулася о п’ятій ранку від сильних вибухів. Потім зателефонували рідні. Так ми дізналися, що почалася війна. 

Було страшно, коли ми сиділи в підвалі, а навколо вибухали снаряди. Шокує те, що росіяни цілеспрямовано вбивають мирних людей. 

У перші дні багато магазинів було зачинено. А до тих, які працювали, стояли великі черги. Газ вимикали. Згодом усе налагодилося.

Війна розкидала нашу родину по всьому світу. Однак ми стали ще більше цінувати одне одного. Хочеться миру.