Віктор виїхав із Маріуполя і не міг зв’язатися з рідними, які залишилися в окупації

Я 22 лютого 2022 року був на весіллі в друзів, 23-го пішов на роботу. А 24-го мені зателефонувала сестра й повідомила, що чула вибухи. З інтернету я дізнався, що почалася війна. 

Я навчався в Маріупольському університеті. Побув десь місяць вдома та виїхав, а моя сім’я залишилася біля Маріуполя. У ті дні було важко з-за нестачі їжі та води, з-за відсутності інтернету та мобільного зв’язку. Ми не знали, що робити. 

Нас шокувало все, особливо люди, які почали грабувати магазини. І це були ті люди, які жили поруч зі мною. А інші мої сусіди виявилися крутими людьми. Вони допомогли мені виїхати й вижити взагалі.

У мене не було зв’язку з родиною з 2 березня. Ніхто нічого не знав. Уже коли я виїхав, дізнався, що з ними все добре, але вони залишилися в окупації.

Я приїхав у Дніпро як у найближче місто і відразу знайшов роботу, оскільки я молодий спеціаліст. Такі люди потрібні майже всюди.

Я зараз не заглядаю наперед. Думаю, що настане мир – і все буде добре. Сподіваюся, що в 2024 році будемо святкувати перемогу з нашими кордонами 1991 року.