Васильєва Валентина, вчитель Дудчанського ліцею Милівської сільської ради Бериславського району Херсонської області
Чому бути українкою — це моя суперсила?
Дерево міцне корінням, а людина - родом і народом. Отак і я, українка з діда-прадіда, розумію, що моя суперсила черпається з джерела роду мого… Нелегкою була доля моїх бабусь і дідусів, моїх мами й тата. Ще в 1951 відбувся польсько-радянський обмін ділянками територій — найбільший мирний обмін територіями в історії Польщі та одна з найбільших змін кордонів у післявоєнній історії Європи та Радянського Союзу, що супроводжувався депортацією близько 32 тисяч українців з території Бойківщини на Південь УРСР. Так мої рідні опинилися у південних степах під палючим сонцем Херсонщини.
Чи важко їм було? Надзвичайно важко! Їх вирвали з корінням, змусили залишити все, що в них було, попрощатися з густими лісами, стежинами, сходженими босими ногами, і відправитися в далекі, ще не відомі їм краї… Але вони змогли і тут посадити дерево, а згодом і сад, збудувати свою оселю, народити дітей – і в цьому була їх суперсила!
Я ж народилася на Херсонщині, і вона – мій рідний дім, той, що нещадно знищується безжально щодня російськими військами… Уже рік я не вдома фізично, але думками у мальовничих Дудчанах (хочеться написати на березі Каховського водосховища, але його вже, на жаль, нема. Зруйнували орки. На його місці пустка…).
Однак, ворогу не вдалося мене зламати ні фізично, ні морально. І цьому я завдячую суперсилі, яка мені передалася від бабусі, від неньки, яку я успадкувала тоді, коли народилася тут, на Херсонщині, в Україні!
Що для мене суперсила українки? Чи відчуваю її в собі? Чи довго вона мене буде живити в цей нелегкий час? Відповідь для мене є очевидною! Суперсила українки в тому, що вона належить до найсміливішої нації у світі, тої, що прагне миру та справедливості для всіх, що волю виборює для майбутніх поколінь, не жалкуючи при цьому найдорожчого – свого життя.
Сьогодні бути українцем чи українкою – це найбільший подарунок від Бога: ти твориш історію нову та є надійним щитом для всієї Європи… ти звільняєш метр за метром рідну землю, щоб на ній колосилася пшениця, квітли сади, народжувалися і росли діти, наше майбуття…
Що живить коріння моєї суперсили? Розуміння того, що ми сильні лише в єдності, що лише разом нам під силу здолати найпідступнішого ворога у світі, який ще донедавна називав себе братом, а сам підступно вдарив ножем у спину. Однак, не панувати йому на славній землі козацькій, вільній, незалежній!!!
Бо суперсила, яку має кожен українець чи українка, творить неймовірні дива: ми збираємо надзвичайно великі суми на дрони, відшиваємо форму для військових, для них печемо хліб, закуповуємо автівки за кордоном…
А ще щоденно, щомісячно донатимо на потреби збройних сил України! Скажіть мені, чи ще якась нація здатна на це? Думаю, що ні! Це під силу нам, українцям, на долю яких випали такі випробування в 21 столітті! І ми не перестаємо дивувати світ, бо дихати вільно на повні груди – наш життєвий пріоритет!
Так, я маю суперсилу українки, і ти маєш суперсилу, захиснику і захиснице, і ти маєш, лікарю, що рятуєш життя воїну, і ти її маєш, пекарю, що годуєш народ наш… і ви всі її маєте.
Що я роблю заради того, щоб була Перемога? Перш за все, не перестаю плекати рідне слово українське та засівати його в душі маленьким українцям, які народилися в найпрекраснішій країні і при народженні нею ж були одаровані суперсилою, що живиться волею, миром, справедливістю, єдністю…
А ще підтримую всіх, хто потребує допомоги, долучаюся до зборів на потреби ЗСУ…
Вірю, що перемога за нами, бо не може тиранія перемогти, бо не може тьма застилати світло, бо не може підлість здолати чесність!!!
