З перших днів повномасштабного вторгнення Олена Герасимова не полишала Київ. Але через два тижні життя в постійній напрузі дівчина вирішила поїхати до Запоріжжя, де була її родина. Попри ризики, пов’язані з невизначеною ситуацією у місті, вона відчувала, що краще бути поруч із близькими, ніж залишатися одній у Києві. Найстрашніший спогад для неї – це ніч обстрілів між Шулявкою та Берестейською. Вибухи були настільки гучними, що вона протремтіла всю ніч у квартирі, побоюючись спускатися до укриття. Саме ця ніч стала переломним моментом, після якого вона вирішила евакуюватися.