Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Марина Іванівна

«Дуже важко, що ми не можемо бачити родичів»

переглядів: 561

Я часто згадую життя в свої молоді роки. Нам було легше жити, люди були добрішими.

Добре пам'ятаю перше бомбардування з літака. У мене був ступор, не могла повірити, що нас бомблять. Коли почула, що падають бомби, я забігла в підвал.

Дуже важко, що ми не можемо бачити родичів

Потім поїхала до дочки в Київ, і коли там пролітали літаки, я втягувала голову в плечі. Той перший обстріл мені запам'ятався на все життя.

На тлі обстрілів я сильно захворіла. У мене була операція на серці, я не могла дихати. Мені замінили два клапана в серці, я отримала нове життя, спасибі доктору.

Я не можу поїхати в рідну Горлівку. Син з невісткою живуть в Росії, тепер і до них не можу поїхати. Дуже важко, що ми не можемо бачити родичів.

Мрію, щоб закінчилася війна і ми могли побачити своїх дітей і онуків.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Новолуганське 2014 Текст Історії мирних жінки пенсіонери переїзд обстріли безпека та життєзабезпечення здоров'я літні люди (60+) розлука з близькими
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій